Від редактора

Скільки років минуло з заселення євреями земель, які пізніше перетворилися на Україну, Польщу, Німеччину, Росію, Литву, а будь-яка  значуща подія дотепер загрожує перерости у погром.

Ми говоримо про відсутність антисемітизму в наскрізь антисемітському суспільстві, пишаємося «євреями при владі», в яких єврейства не більше, ніж у Адольфа і які більше всього на світі ненавидять євреїв в собі.

Люди впиваються безкарністю, вимовляючи заборонене слово «ж*д»: ще б пак, так говорили діди-прадіди і я буду.
Людина в кипі ризикує не дійти до синагоги.

Фонди та агентства вивозять до Ізраїлю онуків єврейських дідусів і бабусь. Старі ж сидять в Одесі, Києві, Дніпрі та чують злісний шепіт на лавочці про свою національність.

Все це важко зрозуміти в Америці: простіше дати грошей замість того, щоб розібратися.

Наскрізь ваш,

Гарік (Ігор) Кулаков.

 

Сколько лет прошло с заселения евреями земель, позже превратившихся в Украину, Польшу, Германию, Россию, Литву, а любое мало-мальски значимое событие так и грозит перерасти в погром.

Мы говорим об отсутствии антисемитизма в насквозь антисемитском обществе, гордимся «евреями у власти», в коих еврейства не больше, чем в Адольфе и которые больше всего на свете ненавидят евреев в себе.

Люди упиваются безнаказанностью, произнося запрещенное слово «ж*д»: еще бы, так говорили деды-прадеды и я буду.

Человек в кипе рискует не дойти до синагоги.

Фонды и агентства вывозят в Израиль внуков еврейских дедушек и бабушек. Сами же старики сидят в Одессе, Киеве, Днепре и слышат злобный шепот на лавочке о своей национальности.

Всё это трудно понять в Америке: проще дать денег вместо того, чтоб разобраться.

Насквозь ваш,

Гарик (Ігор) Кулаков.

 

 

Like! Share! 🙂

Опубликовать в Google Plus

[pt_view id=3ec325c2ak]