Тетяна Абович: «Мета Hillel – продовження життя єврейського народу»
Зі студентським освітнім центром Hillel, здавалося б, немає сенсу знайомити єврейську молодь, бо кожен знайшов там щось своє: когось привабив воркшоп з SMM або лекції з психології, хтось вирішив допомогти зі «Швидкою допомогою бажань» і став волонтером. А хтось більше року тому почув про Гілель з вуст Прем’єр-міністра Ізраїлю. Як би не було, але у київському офісі Гілелю завжди людно, тут реалізується багато освітніх, культурних та волонтерських проектів, і в цьому, без сумнівів, велика заслуга директора офісу Тетяни Абович.
JewBuzz: Чи варто розповідати Україні, що таке і хто такі Гілель?
Тетяна Абович: Впевнена, що варто розповідати попри те, що всі все знають. Думаю, що одна з важливих особливосте Гілелю – це те, що ми змінюємося щодня. Постійно з’являються нові проекти, ідеї, ми ставимо перед собою нові задачі. І якщо порівнювати з нами вчорашніми, сьогодні Гілель – це нові люди, інтереси, програми. Гілель, це чаша або ваза, тобто форма. А те, що у неї всередині – це хлопці й дівчата, які сюди приходять.
JB: Тобто якщо йдеться про форму, ми можемо сказати, що Гілель – це студентський освітній центр?
Т.А.: Так, студентський єврейський культурний центр.
JB: А всередині – студенти.
Т.А.: Так, на першому місці у нас людина. Це єврейська молодь віком від 18 до 27 років, тому тут, звичайно, є багато людей, які вже закінчили навчальні заклади і роблять перші кроки у своїй професії. Ми допомагаємо у їхній самореалізації: відкрити себе як професіонала і як людину, друга, особистість.
JB: Щоб дати читачеві це глибше зрозуміти, давайте зосередимо увагу на якомусь з улюбленіших ваших проектів.
Т.А.: Один з проектів, який робить київський «Гілель» і яким ми дуже пишаємося, це Hillel Art Project (HAP) – творчий і освітній семінар для тих, хто деякий час уже відвідує програми Гілеля для того, щоб розвинути їхні творчі здібності в різних сферах. Те, що було цього року – це 40 учасників з України, Білорусії та Молдови і 27 тренерів, лекторів та майстрів, які разом творили сучасне мистецтво, а також медіа і навіть єврейську кулінарію.
JB: Україна готова до сучасного мистецтва від єврейської молоді?
Т.А.: Україна вже готова до усього (усміхається). Те, що приносять учасники програм і те, що вони з програм виносять, звичайно ж, міняє фарби навколо них. Наприклад, є безліч волонтерських проектів, які ініційовані єврейською молоддю і при цьому вони є загальноукраїнськими.
JB: Якщо нас раптово читатимуть люди з Pinchuk Art Center, зверніть, будь ласка увагу на молодь з Hillel Art Project. До речі, як ви вважаєте, де в Україні нині перебуває найбільше єврейської молоді і скільки її у нас іще залишилося?
Т.А.: Ми працюємо за законами держави Ізраїль, тож євреї для нас – це ті, які підпадають про Закон про повернення. І таких нині найбільше у Києві. Але, ви знаєте, все дуже відносно. Київ – це все-таки столиця, тут багато можливостей і саме через це сюди з’їжджається багато людей. Наприклад, я живу у Києві, але народилася у Вінниці. І якщо взяти всіх, хто є у основному стаффі київського Гілеля, тут люди з Черкас, Полтави, Харкова і двоє з Донецька і я – вінничанка. Взагалі, за нашими припущеннями, у всій нашій великій державі ще може нараховуватися до ста тисяч представників єврейської молоді.
JB: А буває так, що ви повідомляєте про чергову поїздку за програмою «Тагліт», і ви можете взяти сто чоловік, але приходить лише п’ятеро?
Т.А.: Гілель є одним з операторів. Не тільки Гілель займається програмою «Тагліт», а й наші колеги з «Сохнут», «Езра», «Тлалім» тощо. Не можу сказати за всіх колег, але для нас «Тагліт» – це не лише 10 днів в Ізраїлі. Ми, пропонуючи людині вирушити у мандрівку до власних джерел, передовсім знайомимо, запрошуємо в Гілель, проводимо підготовчий семінар перед поїздкою. По закінченню програми проводимо семінар «Пост-Тагліт». Причому пост-зустрічі ми проводимо у містах України з цікавою єврейською історією, таких як Чернівці, Львів, Одеса, робимо мандрівки по штетлам. Тож ми продовжуємо спілкуватися з людиною і після «Тагліту», щоб занурення в єврейське життя відбулося найбільш комфортно. Щодо кількісних показників, ми працюємо так, щоб усім було зручно: взимку ми набираємо один автобус, а влітку – два. Поки що місць вистачає всім, хто пройшов консульську перевірку. Полетіти в Ізраїль зараз – взагалі не питання. Але в житті жоден не зможе організувати сам собі таку поїздку, як «Тагліт». Але, звичайно, буває, що людина і відмовляється від програми, тому що в Ізраїлі вже була, то не дуже й цікаво. А насправді програма – це не просто 10 екскурсійних днів. Це перебування в єврейському колі ровесників і однодумців. Це можливість почути рівного і відчути себе частиною чогось великого, зануритися в історію так, як не зробив би цього самостійно. Ми бачимо це не як туристичну подію, а як явище глибоко особистісне, тому вкладаємо в це багато душевних ресурсів.
JB: Особисто для мене не є таємницею, що фінальною метою програми є те, щоб молода людина прийняла рішення і репатріювалася.
Т.А.: Я в таких випадках не втомлююсь цитувати «класиків» і в даному випадку це регіональний директор Hillel CASE Осік Аксельруд. «Якщо людина зрештою робить єврейський вибір, ми досягли своєї мети». І для нас у даному випадку не так важливо – це ортодоксальна синагога Києва або пляж Тель-Авіва. Головна мета Гілеля – щоб людині було добре у його єврейському житті. Щоб складалися єврейські сім’ї, щоб продовжувалося життя єврейського народу. Єврейський вибір – це єврейський образ життя, єврейська сім’я, яка фізично може перебувати у будь-якій точці планети.
JB: А зараз я хочу згадати щось дуже для вас приємне. Більше року тому Гілель прогримів по всіх телеканалах, отримавши мільйон доларів…
Т.А.: Це був грант Майкла Дугласа, у цьому контексті нас навіть згадав Прем’єр-Міністр Ізраїлю. Є такий унікальний проект The Genesis Prize, започаткований фондом Genesis. Раз на рік обирається особистість, яка своєю професійною діяльністю зробила видатний внесок в історію як усього людства, так і єврейської громади. Півтора роки тому «єврейським Нобелем» нагородили Майкла Дугласа, який більшу частину гранту виділив на діяльність Гілелю. У багатьох Гілелів з усього світу була можливість подати заявку на грант і з цієї суми отримати фінансування проектів. І хоч це був не мільйон доларів, а значно менше, але ми все-таки виграли грант на роботу з представниками змішаних сімей та з єврейськими студентами. Тож у нас додалося багато цікавих опцій.
JB: А яка з них ваша найулюбленіша?
Т.А.: Освітні семінари перед великими єврейськими святами для тих, хто тільки приєднався до нашої спільноти і взагалі нічого не уявляє про, наприклад, Хануку. Ми за кілька днів до свята зібрали усіх бажаючих і розповіли, що і як відбуватиметься, чому ми запалюємо свічки, чому їх стільки, скільки є, у чому диво цього свята. Так і перед Песахом – ми навчимо бажаючих проводити пасхальні седери в колі своєї сім’ї, або волонтерити і проводити їх в малих громадах Київщини чи в теплих будинках підопічних Хеседа.
JB: Чи є у вас питання, на яке вам дуже б хотілося відповісти?
Т.А.: Я поставила б сама собі питання: чому я тут? Я запитаю себе: чому ви зараз на цьому місці в якості директора цього офісу? І уявіть собі, я думаю про це щотижня. Вважаю, в Гілелі не буває випадкових людей. Це не тільки професійна діяльність, а щось дуже сакральне, особисте. Змінюються хлопці і дівчата, а з ними щодня змінююсь я. Все, що ми робимо, — це дуже важливо, і в даному випадку я кажу не лише про себе і не тільки про Гілель. Знаєте, чому є безліч різноманітних єврейських організацій, програм, лідерів? Коли нас багато, з нами вже ніколи не станеться те, що трапилось колись. Завжди знайдуться ті, хто продовжить справу.
