80 років по тому: стали відомі справжні імена вбивць жертв Бабиного Яру

Перші 159 імен нацистських солдатів, які вбивали євреїв у Бабиному Яру, назвав Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр». Протягом 80 років, незважаючи на велику кількість свідчень, зібраних після війни, злочинці так і не були засуджені. Меморіальний центр розпочав збір доказів і свідчень, які розкривають правду про страшну трагедію. І до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру випустив першу частину розлогого дослідження щодо тих, хто вбивав українських євреїв 29 та 30 вересня 1941 року. Тоді лише за два дні в Бабиному Яру розстріляли щонайменше 33 771 людину.

Хоча командири нацистських підрозділів, які здійснювали вбивство, добре відомі історикам. Проте нова інформація, яку оприлюднив Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр», детально описує біографії та свідчення командирів і рядових солдатів, які вбивали євреїв, жінок і дітей, молодих та старих у Бабиному Яру.

Незважаючи на зізнання, докази та свідчення, які були надані ще в 1960-х роках деякими нацистськими солдатами, які скоїли вбивства, лише невелику частину з причетних судили за їхні страшні злочини. Щоб встановити кожного, хто був причетний або брав безпосередню участь у розстрілах євреїв у Бабиному Яру, Меморіальний центр Голокосту створив наукову робочу групу.

Її учасники встановили не тільки факт, що сотні німецьких солдатів, поліцейських особового складу СС були причетні до розстрілів у Бабиному Яру, а й відкрили світові імена перших 159 нацистів, які брали участь у вбивстві.

Це були люди з усієї Німеччини й інших країн, що перебували під нацистським контролем. Їм було від 20 до 60 років. Деякі були освіченими, інші ‒ ні. Серед них були інженери та вчителі, водії та продавці. Деякі були одружені. Переважна більшість після війни повернулася до нормального життя. Солдати, які здійснили страшну розправу, дали свідчення на суді й були визнані невинними, за винятком небагатьох командирів та рядових.

«Одні вбивали, інші забирали євреїв із їхніх будинків, треті забирали їхні речі та багаж. Одні давали зброю, а інші подавали бутерброди, чай і горілку вбивцям. Усі вони винні в масовому злочині. Кожний, хто був якимось чином причетний, прямо чи опосередковано, має бути визнаним винним», ‒ підкреслив голова Академічної ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», засновник організації «Яхад-ін Унум», отець Патрік Дебуа.

Він послався на протокол свідчень німецького вбивці: з ранку до п’ятої вечора тривали розстріли, у яких вбивали тисячі за тисячами, а звідти солдатів везли на гуляння, де їм давали алкоголь і приводили жінок. Дебуа зазначив, що один із убивць, описаний у свідченнях, під час досліджень розказав, як після розстрілів підрозділ відправляли в курортне місто, щоб «відновитися», перш ніж вони поверталися на фронт.

Патрік Дебуа додав, що дослідження Меморіального центру є сигналом: «Якщо ви сьогодні братимете участь у геноциді чи масовому злочині проти людства, ви будете нести відповідальність».

«Мало кого з цих чоловіків потурбували органи правосуддя після Другої світової війни, ‒ пояснив Андрій Уманський, історик, заступник голови Академічної ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». ‒ З есесівців лише Пауль Блобель, Куно Каллсен, Август Гефнер, Адольф Янсен і Крістіан Шульте були засуджені за злочин у Бабиному Яру. Енгельберт Кройцнер був єдиним поліцейським, засудженим за причетність до вбивств. Жоден інший член СС, поліцейський чи солдат Вермахту ніколи не був засуджений. Хоча багато хто визнавав свою причетність у післявоєнних показаннях. Усі ці чоловіки після війни жили спокійним нормальним життям».

Приклади доказів, встановлених Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» через 80 років після розстрілів у Бабиному Яру:

Графгорст, Бернгард. Народився в 1913 році. Навчався в народній та адміністративній школі й працював муніципальним службовцем. Він приєднався до НСРПН і СС з 1933 року. Служив у підрозділі СС «Адольф Гітлер», згодом вступив до кадетського корпусу СС, а після випуску 1938 року був зарахований до 3-го штандарту СС «Тюрингія» підрозділу «Мертва голова» на посаду командира, а пізніше (у 1938-му) був підвищений до унтерштурмфюрера СС. У 1941 році у званні оберштурмфюрера СС очолив 3-ю роту 1-го батальйону 14-го піхотного полку СС. Наприкінці липня 1941 року зі своєю ротою був приєднаний до оперативної групи С. Окремі взводи роти були розподілені між командами групи та в їхньому складі брали участь у «єврейських акціях». Першою такою акцією, яку здійснила рота, був розстріл 402 євреїв у Житомирі 7 серпня 1941 року.

29–30 вересня 1941 року рота брала участь у вбивстві київських євреїв, сформувавши один із розстрільних загонів.

Колишній оберштурмфюрер СС Август Гефнер з 4a зондеркоманди Служби безпеки Німеччини, який за наказом Блобеля контролював убивства протягом обох днів, на судовому засіданні в Дармштадті 7 листопада 1967 року описав участь військ СС у розстрілі: «Війська СС мали відрізок дороги довжиною приблизно 30 метрів. Графгорст сказав мені, що євреї повинні лягати близько одне до одного. Євреї лягали приблизно по 4–6. Отже, вони лежали, поки все дно урочища не було заповнено. Потім робили те саме. Іншим довелося лягати на вже мертвих євреїв. Протягом двох днів утворилося 6–7 шарів. Спочатку війська СС здійснювали розстріли двома командами. Уся акція називалася «постріл у потилицю». Насправді все було не так. Спосіб, у який солдати СС розстрілювали, не підпадав під назву «постріл у потилицю». Я деякий час дивився на все це й піднявся на плато. Що ще я міг би зробити, якщо Графгорст був там?.. Наступного ранку знову було те саме. Мені довелося йти знову. 12–15 осіб прибули з військ СС. Лише один розстрільний загін стріляв. Була така ж зміна вдень. Графгорст пішов у середині дня. Я чув, що він попрямував до Берліна того дня, щоб спробувати відкликати свою роту».

Колишній резервіст СС зондеркомманди 4а, Генріх Гейєр, після війни під час допиту згадував, що наприкінці вересня 1941 року до команди прибула «ціла рота молодих солдатів СС»: «Я вважаю, що в цей час у Києві відбувся масовий розстріл євреїв. Інакше ці люди не були б потрібні. Що ці солдати СС були відправлені, щоб розстрілювати євреїв, я знаю через те, що вночі вони блукали та кричали щось на кшталт «Nakolino» чи «Nagolino!» [«На коліна!»] Що означав цей вираз, я не можу сказати. Я не був свідком марення цих людей; товариші розповідали мені про це. Ця рота СС була тут максимум 8 днів, а потім вона вилетіла з Києва. Куди, я не можу сказати».

Віктор Трілл народився 22 листопада 1905 року в Чехії. Він був електриком, а пізніше став водієм вантажівки. У 1939 році його рідне місто було окуповане Вермахтом. Незабаром після цього він був запрошений на розмову в гестапо й почав працювати на них. У 1941 році, на початку операції «Барбаросса», він був зарахований до зондеркоманди 4a (Sk 4a), якою командував Пауль Блобель. Це був підрозділ айнзацгрупи С, яка діяла в Україні. Після прибуття до Києва йому доручили взяти участь у розстрілах другого дня в Бабиному Яру, і було наказано розстріляти десятки євреїв на дні урочища. Йому дали деякий час відпочити, перш ніж продовжити цю жахливу роботу. Віктор Трілл був одним із тих, кого судили в Дармштадті в 1967–1968 роках за участь у масових розстрілах у Бабиному Яру й інших злочинах, але він був виправданий, оскільки слідчим не вдалося довести «базових мотивів» його участі у вбивствах.

Свідчення Віктора Трілла:

«Коли ми переїхали до Києва, на той час я був частиною головного підрозділу, мені довелося брати участь у великому розстрілі євреїв. Нас було троє водіїв, які їхали до Києва. Наступного ранку, дуже рано, нас, усіх членів підрозділу, завантажили у вантажівку та повезли на місце за межами Києва. Поїздка тривала, можливо, з пів години. У місці, де ми зупинилися, я помітив величезні купи одягу. Після того, як ми вийшли, нам спочатку дали алкоголь. Це був грог або ром. Потім я побачив гігантську канаву [яр], яка виглядала як пересохле русло річки. У ній лежало кілька шарів трупів. Розстріл розпочали спочатку кілька членів нашого підрозділу, які спустилися в яр. Тоді ж близько 20 євреїв вели шляхом, який вів до яру. Інші співробітники поліції безпеки сиділи поруч з яром і займалися наповненням боєприпасами магазинів автоматів. Євреї повинні були лягати на трупи та потім були застрелені в потилицю. Убивці вийшли з яру, а потім інша група поліції безпеки, включаючи мене, повинна була спуститися. Мені тоді довелося стріляти близько 10 хвилин, і за цей час я особисто розстріляв близько 30–50 євреїв. Я пам’ятаю, що розстрілювали чоловіків і жінок різного віку. Чи були серед них діти, зараз не пригадую. Можливо, серед них були матері, які тримали своїх дітей на руках. Більшість євреїв були голими. Я думаю, що розстріл цього дня тривав приблизно до 15:00, потім нас відвезли до нашого приміщення й дали обід. Під час розстрілів цього дня мені довелося розстрілювати п’ять-шість разів, щораз по десять хвилин. Цілком можливо, що в цей день я розстріляв від 150 до 250 євреїв. Усі розстріли пройшли без інцидентів. Євреї змирилися зі своєю долею, як ягнята».

Едгар Лінд народився 25 листопада 1915 року на південному заході України, біля Одеси. Він був етнічним німцем. Едгар працював учителем. У квітні 1941 року Едгара Лінда забрали до Червоної армії. Він потрапив у німецький полон на початку липня 1941 року, і приблизно через два тижні з допитом до нього прийшов співробітник Служби безпеки Німеччини (SD). Оскільки Едгар бездоганно розмовляв німецькою, його завербувала Служба безпеки. Спочатку він був одягнений у цивільний одяг, але незабаром отримав ту саму форму, що й чоловіки Служби безпеки, але без позначення звання. Потім він служив у зондеркоманді 4a, просуваючись до Києва, а потім – до Харкова, працював  перекладачем. У Бабиному Яру його завдання полягало в тому, щоб казати єврейським жертвам (російською мовою) зняти верхній одяг і йти до ям. З того місця, де стояв, він міг чути постріли, але не бачив місця масового розстрілу (див. уривок нижче).

Свідчення Едгара Лінда від 20 січня 1964 року:

«Я знаю, що в Києві відбувся дуже великий розстріл, у якому вбили багато тисяч євреїв (жінок і дітей). Усі євреї були вигнані за місто, де вони повинні були здати в певному місці свій багаж і цінні речі й, мені здається, здати одночасно верхній одяг. Я стояв на цьому місці й бачив купи багажу та одягу. Крім того, я повинен був сказати їм зняти верхній одяг, а потім піти до яру. Я чув стрілянину, але не бачив її у яру».

Георг Ляйхтман народився 30 вересня 1915 року. У 1939 році він приєднався до поліції. На початку «російської кампанії» його підрозділ, нині відомий як поліцейський батальйон 303, просунувся в Україну, і він прибув до Києва. У Бабиному Яру Ляйхтман був призначений на чергування вздовж дороги, що веде до місця розстрілів. Йому було наказано не дозволяти євреям повернутися назад або втекти. Спочатку він думав, що євреїв переселяють, але через деякий час почув постріли. Під час допитів 13 жовтня 1966 року, Ляйхтман додав:

«Незадовго до того, як мене відпустили, я пішов у напрямку до місця розстрілів. Я став на краю яра приблизно за 80 метрів від місця розстрілів. У яру  побачив масу людей. Я не знаю, хто стріляв. Загиблі лежали рядами одне біля одного. Здається, я пам’ятаю, що вони все ще були одягнені… »

159 імен злочинців, які встановив Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»:

Густав Абеска, 28 років, народився в Гібау.
Горст Адріан, 31 рік, народився в Готі.
Освальд Альтендорф, 33 роки, народився у Штеттіні (сьогодні Щецін).
Отто Огюстен, 35 років, народився в Ратшедорфі.
Густав Ацподієн, 34 роки, народився у Фішгаузені.
Вільгельм Байєр, 37 років, народився в Трібшіці.
Франц Барт, 34 роки, народився в Паредлі.

Бернгард Бартник, 29 років.

Юліус Бауер, 31 рік, народився в Нюрнберзі.

Франц Бемель, 28 років, народився у Вільсдорфі.

Петер Беренс, 39 років, народився у Вільстері.

Вернер Беллман, 25 років, народився в Дрездені.

Алоїс Беранек, 28 років, народився в Лудіці.

Герман Берентсен, 27 років.

Мартін Бессер, 49 років, народився у Фойгцдорфі.

Георг Бідерманн, 35 років, народився в Берліні.

Пауль Блобель, 47 років, народився в Потсдамі.

Ернст Борде, 37 років, народився в Шюттеніці.

Артур Босс, 33 роки, народився в Петерсталі.

Вальтер Бостельман, 28 років, народився в Гамбурзі.

Вальтер Бетель, 33 роки, народився в Келлінгузені.

Йоганн Бройн, 30 років, народився в Гальгенгофі.

Вільгельм Бруннер, 37 років, народився в Шенвальді.

Еріх Бурдеска, 27 років, народився в Ротгаузені.

Куно Калсен, 29 років, народився у Вілстері.

Ернст Консе, 37 років, народився в Мюнхені.

Уго Частка, 39 років, народився в Ауерні.

Герберт Дегенгардт, 32 роки, народився в Табарці.

Ганс Дівок, 37 років, народився в Біліні.

Герман Данкер, 28 років, народився в Гамбурзі.

Курт Ебергард, 67 років, народився в Ротвейлі.

Рудольф Айзель, 34 роки, народився в Дюдероде.

Йоганн Ернст, 31 рік, народився в Мінден.

Карл Ешлер, 38 років, народився в Тетшені.

Вільгельм Фаренкрог, 35 років, народився у Васбузі.

Вільгельм Фішедік, 28 років, народився в Раде.

Фріц Форберг, 36 років, народився в Бранд-Ербісдорфі.

Генріх Фанк, 33 роки, народився в Бремені.

Макс Галле, 28 років, народився в Гайді.

Едмунд Гартнер, 39 років, народився в Габлонці.

Еріх Гослар, 26 років.

Бернгард Графхорст, 28 років, народився в Нордвальде.

Вальтер Гроссманн, 28 років, народився в Райхенберзі.

Егон Грюбл, 28 років, народився у Флохау.

Франц Галле, 33 роки, народився в Дессау.

Генріх Ганнібал, 51 рік, народився в Золінгені.

Курт Ганс, 30 років, народився в Бармен.

Август Гефнер, 29 років, народився в Меллінгені.

Георг Ган, 45 років, народився в Берліні.

Еріх Гартман, 30 років, народився в Шафбрюкке.

Отто Гауптман, 29 років, народився у Велнс-Шлоссі.

Еріх Гайдборн, 32 роки, народився в Берліні.

Еріх Гайтман, 32 роки, народився в Гамбурзі.

Гайнц Геленбройх, 35 років, народився в Дюссельдорфі.

Карл Генніке, 31 рік, народився в Ерфурті.

Віллі Герман, 30 років, народилася в Ландсберзі.

Курт Гікфанг, 33 роки, народився в Гайгендорфі.

Руперт Гірш, 38 років, народився в Унтеррайхенау.

Вальтер Гофман, 36 років, народився у Франкфурті-на-Майні.

Вільгельм Холі, 36 років, народився в Брюксі.

Георг Госбах, 20 років, народився в Гамбурзі.

Фріц Гефер, 30 років, народився в Шенеберзі.

Генріх Гун, 37 років, народився в Ганновері.

Антон Гюбнер, 33 роки, народився в Райхенберзі.

Ганс Гюттль, 36 років, народився в Кенігсберзі.

Адольф Янссен, 25 років, народився в Гьор-Гренцгаузен.

Адольф Джеле, 50 років, народився в Гаґгенау.

Фрідріх Джекельн, 46 років, народився в Горнберзі.

Едгар Йенчке, 27 років, народився в Ной-Уллерсдорфі.

Вільгельм Кайзер, 34 роки.

Альберт Кеметр, 30 років, народився в Регенсбурзі.

Річард Керль, 35 років, народився в Шонінгені.

Йозеф Клімт, 28 років, Друс.

Курт Найґґе, 43 роки, народився в Брауншвейгу.

Йоганн Коллер, 30 років, народився у Вахенцеллі.

Алоїс Кельдорфер, 36 років, народився у Відні.

Герберт Крамер, 31 рік, народився в Берліні.

Енгельберта Кройцер, 26 років, народився у Вюрцбурзі.

Ганс-Вальтер Крігер, 31 рік, народився в Берліні.

Генріх Крон, 29 років, народився в Піннеберзі.

Пітер Крегер, 29 років, народився в Ризі.

Вальтер Крумме, 34 роки, народився в Міндені.

Герман Ласс, 32 роки, народився у Вісмарі.

Антон Лауер, 38 років, народився в Нойнкірхені.

Ернст Ленгардт, 37 років, народився в Аусізі.

Георг Ляйхтман, 25 років, народився в Тошендорфі.

Мартін Лібер, 36 років, народився в Грунау.

Едуард Ліфка, 27 років, народився в Шаарі.

Едгар Лінд, 25 років, народився в Катаріненталі (Росія).

Герберт Лоос, 38 років, народився в Дрездені.

Отто Лоос, 28 років, народився в Катарінаберзі.

Франц Лоренц, 29 років, народився в Паршніці.

Йоганнес Люшен, 29 років, народився у Варденбурзі.

Герберт Май, 31 рік, народився в Гьорліц.

Вільгельм Маст, 37 років, народився в Ганновері.

Франц Маркс, 29 років, народився в Карлсдорфі.

Рудольф Массель, 28 років, народився в Пушвіці.

Пауль Матисик, 35 років, народився в Бохумі.

Людвіг Морер, 27 років, народився в Нюрнберзі.

Отто Мейєр, 27 років, народився в Гарбурзі.

Герман Мельманн, 27 років, народився в Альтшермбеку.

Альфред Мюллер, 43 роки.

Генріх Мюллер, 30 років, народився у Філіпсдорфі.

Йозеф Ніч, 32 роки, народився в Брюксі.

Еміль Носвіц, 36 років, народився в Габлонці.

Фелікс Обермаєр, 30 років, народився у Вурмансквіку.

Ганс фон Обстфельдер, 55 років, народився в Штайнбах-Галленберзі.

Евальд Патровський, 28 років, народився в Своєтіні.

Антон Пауель, 40 років, народився в Еулау.

Генріх Пайкерт, 28 років, народився в Бремергафені.

Георг Пфарркірхер, 39 років, народився в Аугсбург.

Вальтер Пльох, 31 рік, народився в Берліні.

Франц Покорни, 34 роки, народився в Каунові.

Альбін Пова, 28 років, народився в Лушиці.

Ліенгард Пухта, 30 років, народився в Гарбурзі.

Фрідріх Пушманн, 31 рік, народився в Альтгабендорфі.

Вільгельм Пюшль, 33 роки, народився в Брюксі.

Альфред фон Путткаммер, 59 років, народився в Ягові.

Вальдемар фон Радецкий, 31 рік, народився в Москві (Росія).

Отто Раш, 49 років, народився у Фрідріхсру.

Вальтер фон Райхенау, 56 років, народився в Карлсруе.

Фрідріх Рідель, 31 рік, народився в Ганновері.

Отто Рідель, 27 років, народився в Готшдорфі.

Александр Рісле, 33 роки, народився в Ганновері.

Франц Рошер, 28 років, народився в Шмідеберзі.

Рене Розенбауер, 52 роки, народився в Нюрнберзі.

Рудольф Рувель, 31 рік, народився в Берліні.

Йозеф Рьодіг, 28 років, народився в Стідрі.

Отто Шахтшнайдер, 27 років, народився в Гамбурзі.

Курт Шедель, 32 роки, народився в Глаухові.

Фрідріх Шен, 32 роки, народився в Петларнбранді.

Йоганнес Шейбмайр, 26 років, народився в Карлсруе.

Роберт Шиндлер, 27 років, народився в Кунцендорфі.

Геріберт Шлаг, 37 років, народився в Клоцше.

Отто Шлютер, 31 рік, народився в Гамбурзі.

Йозеф Шмідт, 34 роки, народився в Бухау.

Отто Шмідт, 52 роки, народився в Біркларі.

Генріх Шнайдер, 37 років, народився в Бергесгрюні.

Рудольф Шелер, 33 роки, народився в Хемніці.

Венцель Шеттнер, 41 рік, народився в Альтзаттелі.

Адольф Шуберт, 28 років, народився в Гербіці.

Крістіан Шульте, 29 років, народився в Кілі.

Густав Зенце, 36 років, народився в Райхенберзі.

Макс Штайнгойзер, 52 роки, народився в Герені.

Ернст Штайнке, 27 років, народився в Ноймюнстері.

Йозеф Суханек, 32 роки, народився у Вітковіці.

Франц Траутцль, 37 років, народився в Дуксі.

Віктор Трілл, 36 років, народився в Брюнні (Брно).

Август Ульріх, 46 років, народився в Кілі.

Франц Унсельд, 27 років, народився в Лопгаймі.

Гайнц Фогель, 20 років, народився в Зігмар-Штельцендорфі.

Франц Валлер, 36 років, народився в Бішофтейніці.

Фердинанд Вальш, 39 років, народився в Штангендорфі.

Карл Вандер, 40 років.

Курт Вернер, 28 років, народився в Гільдесгаймі.

Арнольд Віхерт, 24 роки.

Віктор Вітон, 31 рік, народився в Берліні.

Пауль Вьорцбергер, 33 роки, народився в Бенсгаузені.

Ганс Зентграф, 30 років, народився в Берліні.

Фрідріх Зіквольф, 48 років, народився в Байройті.Річард Зінке, 37 років, народився в Дуксі.