Скільки років минуло з заселення євреями земель, які пізніше перетворилися на Україну, Польщу, Німеччину, Росію, Литву, а будь-яка значуща подія дотепер загрожує перерости у погром.
Ми говоримо про відсутність антисемітизму в наскрізь антисемітському суспільстві, пишаємося “євреями при владі”, в яких єврейства не більше, ніж у Адольфа і які більше всього на світі ненавидять євреїв в собі.
Люди впиваються безкарністю, вимовляючи заборонене слово “ж*д”: ще б пак, так говорили діди-прадіди і я буду.
Людина в кипі ризикує не дійти до синагоги.
Фонди та агентства вивозять до Ізраїлю онуків єврейських дідусів і бабусь. Старі ж сидять в Одесі, Києві, Дніпрі та чують злісний шепіт на лавочці про свою національність.
Все це важко зрозуміти в Америці: простіше дати грошей замість того, щоб розібратися.
Наскрізь ваш,
Гарік (Ігор) Кулаков.
