Померла Єфросинія Яремчук, Праведниця народів світу

На 98 році життя пішла від нас Єфросинія Омелянівна Яремчук (у заміжжі – Гуменюк), Праведниця народів світу.

Єфросинія, 1922 р.н., разом з сестрою Марфою та молодшим братом Василем жила на околиці села Каришків, Копайгородської (нині Барського) району Вінницької області. Яремчуки були сиротами і жили бідно. Напередодні війни Єфросинія вийшла заміж за односельця Адама Гуменюка і переселилася в його хату. У другій половині 1942 року Яремчуки надали притулок Лібманам та поділилися всім тим, чого в самих було обмаль.

Єврейська сім’я Лібман родом з молдавського містечка Бричани. Їх, як і багатьох депортованих з Бессарабії і Буковини, після окупації німцями і румунами у липні 1941-го року, відправили до новоствореного табору для євреїв у Каришкові. Тоді кілька сотень людей поселили в свинарнику таінших колгоспних приміщеннях, змусили важко працювати і майже не годували. З початком зими багато хто помер від холоду, недоїдання і хвороб. Ті, що вижили, з ризиком бути спійманими, вибиралися за межі табору і просили милостиню у місцевих жителів. 

У другій половині 1942 го року сім’я Лібман звернулась за допомогою до Яремчуків.  Голова сім’ї, Лейба Лібман, пропонував свої послуги з пошиття головних уборів; мати Ріва і діти Семен, Бузя і Яків, 20-ти, 17-ти і 12-ти років були згодні на будь-яку роботу. Яремчуки намагались ділились з Лібманами всім, що мали самі.

Через деякий час Лейба отримав кілька замовлень на пошиття шапок та йому за роботу заплатили продуктами. Марфа Яремчук навчила Бузю Лібман робити квіти з цигаркового паперу. Селяни охоче купували їх у неї, щоб прикрашати будинки.

Одного разу Марфа і Василь стали свідками арешту однієї єврейської родини в будинку їх сусідки Домки: поліцаї побили господарку, яка їх ховала, а євреїв забрали й більше їх ніхто у Каришкові не бачив. Після цього випадку Лібман стали рідше бувати у Яремчуків, і частіше у молодого подружжя Гуменюк, що жили на іншому кінці села. Згодом вони навіть стали залишатися у Гуменюків на ніч, в будинку була вільна кімната, що обігрівалась пічкою. Там Лібманам вперше за багато місяців вдалося помитися і випрати одяг. 

Завдяки підтримці з боку Гуменюків та Яремчуків, сім’я Лібман пережила окупацію і дочекалася звільнення в березні 1944-го року. Незабаром після звільнення Адам Гуменюк і Василь Яремчук пішли на фронт і загинули в боях. 

Члени сім’ї Лібман повернулися в Молдавію і час від часу підтримували відносини з Мартою (в заміжжі Пилипчук) та Єфросинією Гуменюк. У 1990-х роках Бузя і Яків Лібман іммігрували в США. 

2 лютого 2010 року Яд Вашем нагородив Адама і Єфросинію Гуменюк, а також Марфу Пилипчук почесним званням “Праведник народів світу”.