Які християнські свята співпадають з єврейськими і чому

Багато християнських свят співпадають з єврейськими

Свята – це культурний код з дитинства, який супроводжує нас усе життя і передається від покоління до покоління. Християнські свята, так само, як і єврейські, об’єднують людей за родинним, національним або релігійним принципом навколо однієї ідеї.

Всі єврейські свята, встановлені в Торі (Старому Завіті), тісно пов’язані з подіями, описаними в ній. Євреї по всьому світу у певні дні року об’єднують святкування, що виражають традиції, встановлені їхніми старовинними прародителями. З свого боку, християни не мають історичної традиції святкування цих свят.

Суть єврейських свят полягає в підйомі до Бога ради особливої зустрічі з Ним. Християнські свята наповнені значеннями, які вказують на пришестя та функції Месії.

Єврейські та християнські свята відрізняються не лише за змістовним і духовним наповненням, але і за літописом.

І все ж, обидві культурні та релігійні традиції з’єднує загальний текст – Тора (Старий Завіт). Тому автор пропонує читачеві свою версію свят (явищ), які, на його думку, є спільними для євреїв і християн.

Сьомий день тижня

У Книзі Буття 2:2-3 сказано: “І закінчив Бог у сьомий день діла Свої, які Він творив, і відпочив (шабат) у сьомий день від усіх діл Своїх, які творив. І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо на ньому Він відпочив від усіх діл Своїх, які творив Бог, що були створені”. Іншими словами шаббат (субота) – сьомий день, заповіданий євреям утримуватися від праці та відпочивати. У християнській традиції сьомим днем вважається неділя. Вперше неділя була оголошена вихідним імператором Константином у 321 році. У цей день закривалися ринки, а державні установи припиняли будь-яку діяльність. Хоча й досі у багатьох західноєвропейських календарях за неділлю визначено статус “першого дня”, початку тижня, тобто наступного після суботи.

Песах та Пасха

Незважаючи на схожість назв та звичну близькість дат цих свят, кожна з традицій приписує їм різні значення та історичні події, що передували їх виникненню. Під Песахом в єврейській традиції розуміється свято Виходу євреїв з Єгипту. Пасха ж у Християнській традиції є святом воскресіння Ісуса Христа. Важливо зауважити, що Таїнственна Вечеря Ісуса з апостолами, зображена на багатьох іконах та картинах, є нічим іншим, як пасхальний седер – трапеза, присвячена Песаху.

Шавуот

На п’ятдесятий день від Песаху євреями святкується Шавуот – день дарування євреям Тори на горі Сінай при Виході з Єгипту.

На п’ятдесятий день від Пасхи християни святкують Трійцю – зійшовший святий дух на апостолів. Ці свята символізують різні значення, але ось що дивує, звичаї обох свят дуже схожі. На Шавуот звичай прикрашати домівки травами та листям. Також існує звичай прикрашати свитки Тори трояндами. Аналогічний звичай існує на Трійцю, яку ще називають “Зеленим святом”, встилають підлоги храмів і домів ароматичними травами, прикрашають приміщення численними вазами з живими квітами.

День кохання

У єврейській традиції Ту бе-Ав або П’ятнадцяте ава – свято, не встановлене Торою, що виникло самостійно, як веселощі у зв’язку зі збиранням винограду. У цей день хлопці та дівчата з різних колін Ізраїлю могли познайомитися один з одним. І саме в цей день старейшини Ізраїлю вирішили скасувати всі обмеження на міжколінні шлюби. У слов’янській традиції подібним за звичаями є свято Івана Купала, коли вибиралися “наречені” і здійснювалися весільні обряди, обмін вінками (символ дівицтва). А в католицькій традиції прототипом свята кохання є день Св. Валентина на честь святого, який таємно вінчав закоханих.

День Світла

25 кіслева євреї відзначають Хануку – свято вогню, світла, радості та веселощів. Воно триває 8 днів. Головний обряд – запалювання ханукальних свічок на честь дива, яке сталося у Єрусалимському Храмі після повстання Маккавеїв в середині ІІ ст. до н.е. Іноді дуже близько за датами до Хануки 25 грудня святкують Різдво, яке є прототипом християнського свята світла. І вийшло так. Датою святкування Благовіщення (отримання Дівою Марією вісті від ангела про непорочне зачаття) було встановлено 25 березня, так як до моменту встановлення Юліанського календаря на 25 березня частіше за все припадало весняне рівнодення. Додавання до цієї дати дев’яти місяців – періоду вагітності людини – відповідно дає 25 грудня. Як раз на 25 грудня тоді ж (за Юлієм Цезарем) припадав день зимового сонцестояння, після якого тривалість світлового дня в Північній півкулі Землі починає прибувати, що послужило приводом для язичницьких народів вважати 25 грудня днем народження бога Сонця. Для християн Сонцем є Ісус, і 25 грудня є дуже символічним для його народження. Тому Різдво стало сприйматися ще й як свято світла, а в християнських храмах почали ставити гіллясте дерево з багатьма світильниками – прототип Різдвяної ялинки.