Коли будуть єврейські свята – по радіо не оголошували. Але моя бабуся Берта Абрамівна завжди знала про це заздалегідь і випікала два медових пироги – лекаха – світлий і темний.
Вона нарізала їх на шматочки і розкладувала по тарілкам. На кожній – два шматочки – світлий і темний.
Оті тарілки вона розносила по сусідам.
Це операція називалася таємним іноземним словом “шалахмонес”. Це я тепер, після 30 років життя у Ізраїлі я знаю, що “шалахмонес” це – “мішлуах манот” на ивриті, тобто “надсилання порцій”.
Згідно з ГОСТом, шалахмонес належало розносити усім євреям у подвір’ї. Навзаєм вони давали нам такі ж шалахмонес.
Але бабуся, хоча не знала постанов ООН, була інтернаціоналісткою, намагалася підтримувати добрі стосунки з представниками усіх націй у подвір’ї, і розносила шалахмонес і “гоям”, тобто росіянам і українцям.
Навзаєм вона отримувала кілька великденних яєць і шматок пасочки.
Оті пасочки перед Великднем продавалися у магазинах під евфемізмом “Кекс Весняний”
Напись ХВ на ній робили вершками. Видатним спеціалистом цього діла був Яша Кац.
Він робив кулька з журналу “Огоньок” (інший не на пригоді не ставав) , заливав туди вершки, красивими буквами писав ХВ і малював навколо квіточки. Від додумався, з божою допомогою, добавляти у вершки сік моркви та буряка, і квіточки виходили кольорові. Кожна паска були в нього унікальним твором мистецтва. Гонорар Яша брав виликодними яйцями, пасками, салом, самогоном – хто що дасть.
- Щось, Маню, вершки у вас рідкі. У Діни брали? Ви беріть, коли Маша працює. Маша менш разбавляє. Совісті більше, так вершки густіше.
Навіть видатний математик Перельман, на відміну від нашого Яші, не вивів функціональної залежності совісті від густоти вершків.
Проблема була у тому, що “гої” бабусі наливали. Але вона відмовлялася. Подвір’я велике, десь 40 сімей. Поки усіх обідеш, декілька робочих дней візьме. Коли ж тут ще пити. - Ну, мадам Сорокіншо, якщо ви не п’єте, так я випʼю. Ваше здоров’ячко!
- Аби гезунт! – відповідала Берта Абрамівна Сорока-Мозирська.
- Ну от і я ж кажу – аби здоров’я було. Христос воскрес!
- А гіт йомтов.
- Що а гіт, то а гіт. Будьмо!
Через тиждень після єврейської Пасхи, бабуся пов’язувала білу хустку і шла освячувати паски до Ільїнської церкви. - Наприклад, ти маєш страхового полісу Держстраху. Так матимеш ще один. Кому ж це стане на заваді? Вони там якось між собою домовляться.
А тепер – найстрашніше.
Я народився недоношеним, на 7 місяці, був дуже хворим хлопчиком. 2300. Зараз цього вже майже не помітно. Хвороби слідували одна за одною, без всякої перерви, іноді навіть кілька разом,не домовлючись між собою.
І ось тітка Муся, сестра матері, по секрету від мого батька – члена КПРС, понесла мене хрестити.
З тех пір усі болячки як рукою зняло. Діє по сий день. Навіть коронавірус мене не бере.
Мій хрестильний хрестик, разом з пасмом тоненьких перших рудих волосят, перебував
у поштовому конверті з портретом Сталіна, у порцеляновій салатниці, разом з ктубою (свідоцтом про одруження) бабусі та облігаціями воєнного займу. Потом все це кудись поділося.
Бач, бабуся мала рацію. Вони там між собою дійсно домовилися.
А може, мала рацію Маня з нашого подвір’я?
“Я вам так скажу, пані мадам Сорокіншо. Бог у нас з вами один, тіки шо хвамілії різні”.
Нашого подвір’я на розі Волоської та Нижнього Валу, вже 20 років як нема.А на його місці – будинок, у якому “Приватбанк”. Дівчині, що відкривала мені конта, я хотів було розповісти, що тут було раніш. Але її це, чомусь, не зацікавило…
Мій заповіт
Київ. Поділ. У подвір’ї на розі Волоської та Нижнього валу, на лавці сидить бронзовий Мар’ян Бєленький у смокінгу та циліндрі і пише щось на лаптопі.
А на циліндрі збоку видряпано нецензурне слово.
Однаково ж напишуть.
У київському академічному театрі ім. Івана Франка має відбутися прем’єра вистави за п’єсою славнозвісного ізраїльського драматурга Ханоха Левіна “Крум” у моєму перекладі з івриту українською. Це – перша постановка Левіна українською. У виставі зайняті 8 народних и 8 заслужених:
http://ft.org.ua/ua/performance/krum
http://ft.org.ua/ua/performances/premieres
В Україні до влади прийшов КВН. У Росії – КГБ. Я вірю, що веселі та винахіливі переможуть тупих та похмурих.
Заходжу я до свого кардіолога.ВЩось я не розумію, – каже він, дивлячись у кардігораму, – таке враження, що серце у вас десь в іншому місці.
Це так, – кажу, – я 30 років у Ізраїлі, але серце моє залишилося в Україні.
