Багато ізраїльтян сподівалися, що після завершення війни в Газі міжнародна ворожість стихне. Але твіт Нейліна Гейлі, сина Ніккі Гейлі, показав протилежне: навіть діти найпроізраїльських політиків використовують риторику американських кампусів. Це не тимчасова реакція, а результат десятирічної кампанії впливу на молодь США.
Джерело: ynetnews.com, переклад: jewish.org.ua
За опитуванням Harvard Harris, лише 40% представників Gen Z підтримують Ізраїль, тоді як 60% — ХАМАС, визнаний у США терористичною організацією. Ці настрої не пов’язані безпосередньо з подіями у Газі: вони виросли з ідеологічного симбіозу неомарксистських кампус-рухів та ісламістських груп, близьких до «Братів-мусульман».
Автори описують це як «зелено-червоний альянс», що використовує антисемітизм для підриву Заходу зсередини. Його фундамент — наратив соціальної справедливості. Молодому поколінню роками нав’язують, що «білі» мають спадкову провину за колоніалізм і расизм, і що шлях до морального очищення — стати на бік «пригноблених». У цьому дискурсі Ізраїль постав як уособлення «білої колоніальної держави».
Професор Голан Шахар називає це явище «самокритичною злоякісністю» — глибоким почуттям провини, яке молодь прагне «спокутувати». Ізраїль стає об’єктом цієї спокути.
Автори виокремлюють чотири стадії такого формування свідомості:
- мобілізація школярів через прозпалестинські акції як частину «соціальної справедливості»;
- нормалізація радикальних гасел на кампусах;
- порушення етичних норм — блокади, тиск, цькування єврейських студентів;
- порушення закону — готовність до арештів, як під час захоплення бібліотеки в Колумбії.
Процес охоплює і молодь правого спектра — через вплив катарських коштів у провідних університетах. На цьому тлі Ізраїль роками був відсутній у боротьбі за молодіжну свідомість: МЗС не мало ресурсів для протидії.
Втім, є й позитивні сигнали: приватні ініціативи вже працюють у США, але їм потрібне системне партнерство з Ізраїлем. Автор закликає державу негайно вступити в цю боротьбу — щоб повернутися в інформаційний простір, де досі домінує «інженерована ненависть».