«Чорну книгу» – зібрання свідчень про Голокост – вперше видали українською

Книга була написана ще у 1947 році, однак через антисемітську кампанію в СРСР її довгий час не публікували

Вперше вийшов друком український переклад «Чорної книги», упорядкованої Іллею Еренбургом та Василем Гроссманом. Книга написана на основі зібраних Єврейським антифашистським комітетом свідчень про Голокост.

Оригінальний текст книги було набрано ще у 1947 році. Автори збирали безцінні свідчення очевидців катастрофи упродовж війни та в повоєнні роки. Однак внаслідок розгортання антисемітської кампанії в СРСР, збірка тоді так і не була видана. Вперше її видали в Єрусалимі у 1980 році на основі матеріалів, які дочка Іллі Еренбурга Ірина знайшла в особистому архіві батька.

В цьому році українським друком «Чорна книга» вийшла у видавництві «Дух і Літера» за сприяння Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». В її основу покладене єрусалимське видання 1980 року, яке супроводжується новими детальними примітками. Це перше видання українського перекладу одного з перших зібрань свідчень про Голокост у Східній Європі.

У «Чорній книзі» йдеться про злочинне повсюдне знищення євреїв німецько-фашистськими загарбниками у тимчасово окупованих районах Радянського Союзу та таборах знищення в Польщі під час війни 1941-1945 років. Вона розповідає про людські страждання і людяність, зраду та вірність, відчай та хоробрість.

«Неся Ельгорт, яка проживала на вулиці Саксаганського №40, ішла до обриву, притискаючи до голого тіла тремтячого сина Іллюшу. Всі близькі і рідні її загубилися в натовпі. З сином на руках вона підійшла до самого краю обриву. Одурманена, вона почула стрілянину та передсмертні крики і впала. Але кулі не влучили в неї. На її спині та голові лежали ще гарячі, закривавлені ноги, руки. Навколо купою одне на одному лежали сотні й тисячі вбитих. Старі – на дітях, дитячі тільця – на мертвих матерях», – це спогад вцілілої у Бабиному Яру Несі Ельгорт, він – лише одне із сотень свідчень, зібраних у книзі. «Мені зараз важко усвідомити, яким чином я виповзла з цього яру смерті, – згадує Неся, – але я виповзла, очевидно, інстинкт самозбереження гнав мене. Увечері я опинилася на Подолі, біля мене був син Іллюша. Воістину, не можу зрозуміти, яким дивом він врятувався. Син ніби зрісся зі мною і не відривався від мене ні на секунду».

«Це велика удача, що нам вдалося підтримати видавництво «Чорної книги» Гроссмана та Еренбурга українською мовою, – зазначив директор видавничих проектів Фонду «Меморіал Голокосту «Бабин Яр» Олег Шовенко. – Це був перший проект, який одразу після війни документував злочини нацистів проти євреїв на території Радянського Союзу. І він містить важливі факти про ці події. Окрім того, поява такої книги – важлива віха на шляху осмислення трагедії і розповсюдження знання не тільки про факти, а й про сприйняття трагедії її сучасниками».

Видати «Чорну книгу» саме українською мовою було надзвичайно важливо, наголосив він. «Головний розділ цієї книги стосується того, що відбувається в Україні. Тому що саме в Україні була знищена більша частина євреїв Радянського Союзу», – пояснив Шовенко.