Генеральний директор Jewish National Fund-USA Рассел Робінсон називає нинішній момент в історії організації не розривом із минулим, а його продовженням. В інтерв’ю ynet Global він зазначив, що події після 7 жовтня лише підтвердили актуальність і відповідальність інституції, яка працює вже 125 років.
джерело: ynetnews.com, переклад: jewish.org.ua
«Ми існуємо 125 років, і наша назва — одна з найбільш довірених у філантропічному світі», — сказав Робінсон. За його словами, з 7 жовтня організація залучила понад 57 тисяч нових донорів. Йдеться не лише про реакцію на надзвичайну ситуацію, а про довіру й відчуття спадкоємності: люди хочуть бути частиною того, що організація робила вчора, робить сьогодні і планує на завтра.
Робінсон підкреслив, що довіра неможлива без чіткої ідеологічної основи. Для нього такою основою є сіонізм — поняття, яке, на його думку, слід не уникати, а проголошувати відкрито. «Сіонізм — один із найбільших рухів, які коли-небудь існували у світі. Не називати це слово з гордістю — ганьба», — заявив він.
Він окреслив історичний вплив сіонізму — від повернення єврейського народу на історичну батьківщину до порятунку євреїв з Ефіопії та колишнього СРСР, а також таких кроків, як надання жінкам рівних виборчих прав ще на Першому сіоністському конгресі. «Мені не потрібно захищати сіонізм. Достатньо показати, яку різницю він зробив: світ став кращим завдяки йому», — сказав Робінсон.
Найбільшим викликом для Ізраїлю він назвав події 7 жовтня, охарактеризувавши їх як національний і глобальний сигнал тривоги. За його словами, ця атака торкнулася не окремого регіону, а всієї країни, всього народу Ізраїлю та єврейського світу загалом. Відповіддю, вважає він, має стати системна відбудова і зміцнення найбільш постраждалих регіонів — півдня і півночі країни.
Робінсон навів приклад Беер-Шеви: завдяки довгостроковим інвестиціям в інфраструктуру місто, яке колись втрачало населення, стало одним із найдинамічніших в Ізраїлі. Подібну модель розвитку, за його словами, зараз планують застосувати в Галілеї, зокрема через створення кулінарного інституту, який має перетворити регіон на національний та міжнародний центр.
Окрему увагу він приділив освіті підлітків. На його думку, організований єврейський світ занадто пізно починав роботу з молоддю. «Ми програли на рівні підлітків. Коледж — це вже запізно», — сказав він, розповідаючи про шкільні програми навчання в Ізраїлі, які тривають навіть після 7 жовтня і приваблюють учнів зі США.
Це бачення лягло в основу проєкту World Zionist Village у Беер-Шеві — простору, що об’єднує підлітків, студентів, ізраїльтян і євреїв діаспори. Мета, за словами Робінсона, полягає не в політиці, а у спільних цінностях і відчутті спільної долі. «Ось що таке сіонізм», — підсумував він.
Говорячи про кризу вартості життя в Ізраїлі, Робінсон назвав розвиток Негеву та Галілеї одночасно економічним і національним рішенням. Він зазначив, що тисячі нових житлових проєктів на півдні приваблюють молоді родини з центральних регіонів країни. «Ніколи не кажіть, що ізраїльтяни не повертаються. Дух Ізраїлю — не повертатися назад, а рухатися вперед», — сказав він.
Особисто для Робінсона 7 жовтня стало переломним моментом: того дня він перебував в Ізраїлі і втратив друзів. Ця криза, за його словами, змінила його як лідера і загострила розуміння того, що філантропія потребує стратегічних рішень, співпраці та відмови від конкуренції між організаціями. «Трохи зменште его логотипів. Це не має бути або-або. Може бути і те, і інше», — зазначив він.
Дивлячись у майбутнє, Робінсон залишається оптимістом, вказуючи на молодих донорів, нових лідерів у периферійних регіонах Ізраїлю та зростання міжпоколінної відповідальності. «Хтось зробив це для нас учора. Не дайте, щоб через сто років хтось сказав, що ви нічого не зробили для ще ненароджених дітей», — підсумував він.