Німецький пастор і сімейний терапевт Генрік Ленкайт дізнався, що є онуком Генріха Гіммлера, одного з головних організаторів Голокосту. Про це він розповів після того, як випадково побачив фото своєї бабусі у документальному фільмі про Гіммлера.
Джерело: timesofisrael.com, переклад: jewish.org.ua
У 2024 році Ленкайт переглядав матеріали про коханку Гіммлера Гедвіґ Поттгаст. На одному з архівних знімків він упізнав свою бабусю поруч із рейхсфюрером СС. Подальше дослідження, проведене ним разом із журналістами Der Spiegel та політичним науковцем Катрін Гіммлер, підтвердило спорідненість. Ключовим доказом став знайдений свідоцтвo про народження його матері, підписане особисто Гіммлером.
Поттгаст була секретаркою Гіммлера з 1936 року та його коханкою з 1938-го. У 1944 році вона народила дочку Нанетту-Доротею — матір Ленкайта. Вона зберігала таємницю до самої смерті у 2019 році.
Дізнавшись правду, Ленкайт пережив тяжкий психологічний період, який назвав «процесом жалоби». Частина родичів розірвала з ним зв’язки. Він визнає, що відкриття змусило його переосмислити власну ідентичність і звернутися до віри.
Ленкайт — пастор та тренер із питань ідентичності, мешкає в Іспанії разом із дружиною та трьома дітьми. Він розповідає, що виріс у нерелігійній сім’ї, не мав близького зв’язку з батьками, хоча вони не демонстрували прихильності до нацистських ідей. Його батько навіть симпатизував Ізраїлю.
Після виходу історії у пресу пастор заявив, що важливо чесно говорити про минуле сімей, пов’язаних із нацистськими злочинами. На його думку, нащадки не несуть персональної провини, але мають усвідомлювати відповідальність і не замовчувати історію.
Він наголошує, що частина німецького суспільства досі не повністю проговорила події періоду Третього рейху, а крайні праві настрої підтверджують незавершеність цього процесу. Ленкайт критикує християн, які голосують за ультраправі партії, і виступає проти зростання антиізраїльських настроїв у Європі.
Пастор працює над книгою про сором, провину та звільнення від тягаря минулих травм. Він каже, що його історія — не лише про нацистську спадщину, а й про універсальний досвід пошуку власної ідентичності та подолання тягарів, отриманих від попередніх поколінь.