Протягом кількох місяців Ізраїль робив ставку на коаліцію кримінальних угруповань, колишніх бойовиків радикальних ісламістських рухів та опортуністів, представляючи їх як зародок «місцевого самоврядування» в секторі Газа.
джерело: 972mag.com, переклад: jewish.org.ua
Фактично ці групи використовувалися для контролю територій, участі в операціях проти ХАМАС і перехоплення гуманітарної допомоги. Сьогодні ця система розпадається, занурюючись у внутрішні конфлікти, помсту і насильство.
Сам Абу Шабаб був засудженим наркоторговцем із задокументованими зв’язками з ІДІЛ на Синаї. У 2015 році суд у Газі присудив йому 25 років ув’язнення, однак він відбув лише вісім і втік після подій 7 жовтня. Повернувшись до Гази під захистом ізраїльської армії, Абу Шабаб очолив озброєне формування чисельністю близько 120 осіб. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу публічно визнавав, що Ізраїль озброює впливові клани в Газі з метою послаблення ХАМАС.
За даними палестинських журналістів, початком кінця стала історія з гуманітарною допомогою: ізраїльські військові виявили продукти, передані угрупованню Абу Шабаба, у тунелі ХАМАС. Після цього Ізраїль обмежив пересування бойовиків, скоротив постачання їжі та заблокував контакти їхніх лідерів. Усередині угруповання почалися підозри й розправи. Конфлікт завершився стріляниною, внаслідок якої Абу Шабаб був смертельно поранений, а кілька ключових фігур угруповання загинули.
Після його смерті почалася хвиля репресій і міжкланового насильства. Новий лідер, Гассан Духайні, організував страти, напади на родини суперників і силове утримання територій. Частина бойовиків утекла до західної Гази й здалася силам безпеки ХАМАС в обмін на помилування.
Цей розпад, на думку автора, оголює фундаментальну проблему проксі-підходу. Передаючи контроль над окупованим населенням найжорстокішим і найбільш корисливим акторам, неможливо створити стабільну альтернативу управлінню ХАМАС. Натомість формується економіка воєначальників, де будь-який конфлікт вирішується силою, а лояльність купується їжею, грошима й захистом.
Крах угруповання Абу Шабаба завдав удару по ізраїльському наративу про «безпечні альтернативні зони» в східній Газі та програму дерегуляції радикалізму. Він також продемонстрував ілюзорність обіцянок захисту: загроза для бойовиків виникла не лише з боку ХАМАС, а й усередині самих угруповань.
Загибель Абу Шабаба запустила боротьбу за спадщину, втечі, зради й повернення колишніх проксі під контроль ХАМАС. Усе це, на думку автора, свідчить не лише про провал окремого експерименту, а й про стратегічну порожнечу ізраїльського бачення майбутнього Гази.