Авторка порівнює нинішню «моральну паніку» правих через антисемітизм із відомою сценою з «Касабланки», де корумпований капітан поліції оголошує себе «шокованим» азартними іграми в закладі, в якому сам же й заробляє.
джерело: 972mag.com, переклад: jewish.org.ua
На її думку, схожу роль сьогодні грають медійні та політичні фігури Республіканської партії: вони демонстративно обурюються антисемітизмом у власному таборі, хоча роками сприяли його нормалізації.
Поштовхом стала розмова Такера Карлсона з ультраправим інфлюенсером Ніком Фуентесом. Після інтерв’ю частина консервативного середовища почала тиснути на Heritage Foundation (пов’язану з проєктом Project 2025) із вимогою дистанціюватися від Карлсона. Конфлікт спричинив внутрішні скандали: публічні заяви керівництва, кадрові перестановки, відставки та розкол у структурі, яка просувала «антиантисемітську» ініціативу Project Esther.
Авторка нагадує, що «раптове прозріння» виглядає нещиро. Вона наводить приклади: зустріч Дональда Трампа з Фуентесом і Kanye West у 2022 році не спричинила порівнянної реакції, а сам Трамп не демонстрував готовності чітко відмежуватися від поглядів Фуентеса й пізніше захищав Карлсона. На думку авторки, правий політичний мейнстрим протягом років підживлював антисемітські тропи — через змови про «глобалістів», риторику про «еліт», кампанійні образи та флірт із крайніми правими.
Паралельно, стверджує вона, республіканці та союзні організації вибудовували юридичну й медійну рамку, в якій антисемітизм подається переважно як «ліва» проблема і часто ототожнюється з критикою Ізраїлю чи сіонізму. Після 7 жовтня ця тенденція, за текстом, посилилася й вилилася в Project Esther — план, який авторка описує як спробу використати боротьбу з антисемітизмом для просування жорсткішого, антидемократичного порядку денного (атаки на університети, імміграцію, ліві рухи).
Окремо згадуються великі американсько-єврейські організації, які, на думку авторки, занадто часто ставили захист Ізраїлю вище за реальну безпеку євреїв у США й недостатньо послідовно реагували на антисемітизм у правому середовищі. Як приклад наводиться ADL, яку критикують за різку реакцію на прогресивних політиків, що критикують політику Ізраїлю, на тлі м’якшого ставлення до правих.
Висновок автора: скандал довкола Карлсона й Фуентеса став моментом, коли «правдоподібне заперечення» вже не працює. На її погляд, союз із авторитарними та ультраправими силами не забезпечує єврейську безпеку і зрештою загрожує не лише євреям, а й усьому суспільству.