В ультраортодоксальних районах Ізраїлю сформувалася «паралельна» індустрія солодощів і снеків, яка пропонує дешевші альтернативи популярним брендам на кшталт Bamba та Bissli. Такі продукти мають незвичні назви, продаються великими пакованнями й виготовляються під суворішим наглядом кашруту, ніж той, що зазвичай потрібен у загальних мережах супермаркетів.
джерело: ynetnews.com, переклад: jewish.org.ua
Як пояснюють учасники ринку, ключовим чинником є релігійні вимоги. Значна частина харедімської громади надає перевагу сертифікаціям підвищеного рівня нагляду, зокрема Badatz Edah Haredit, Beit Yosef, She’erit Yisrael або Rabbi Mahfud. Такі стандарти передбачають жорсткішу перевірку інгредієнтів, ароматизаторів, барвників, желатину та інших добавок. Через це великим виробникам часто невигідно або складно адаптувати виробництво під ці вимоги, і нішу займають малі та середні фабрики, що працюють майже виключно на харедімський ринок.
Зазвичай ці товари розповсюджуються через внутрішні канали збуту й продаються без дорогого маркетингу та реклами, що також знижує ціну. Окрему роль відіграє модель споживання: у харедімських районах звичними є покупки «оптом», зокрема для великих родин і подій на кшталт шабатніх зібрань, бар-міцв, заручин або свят. Солодощі там часто виконують не лише роль частування, а й соціальну функцію — їх роздають дітям як «солодку винагороду» за виконання міцьви або як елемент спільного ритуалу.
У репортажі з єрусалимського району Меа-Шеарім описують крамниці, де снеки та цукерки продають у великих пакованнях, а ціни помітно нижчі, ніж у масовому роздробі. Зокрема, місцеві аналоги Bissli та Bamba коштують дешевше й, за враженнями авторів, майже не відрізняються за смаком. Продавці пояснюють це конкуренцією, великими обсягами закупівель і тим, що виробники одразу виставляють нижчу ціну, знаючи про чутливість клієнтів до вартості та стандартів нагляду.
Окремий епізод репортажу стосується неформальної благодійності: власник однієї з крамниць розповів про заможного покупця, який залишив гроші «в запас», щоб діти, яким бракує коштів, могли отримати солодощі, а продавець списував суму з цього внеску.
Автори підсумовують, що для дітей у таких районах бренд має менше значення, ніж сам смак і радість від частування, а «паралельний» ринок став відповіддю на поєднання суворіших вимог кашруту, потреб великих родин і прагнення зберігати доступні ціни.